Якби ляльки вміли говорити, вони б розповіли як і з якою метою вони втілювались у своє лялькове тіло. Чому обирали саме такий колір очей, волосся, як добирали колір вбрання, його фактуру і поєднання аксесуарів. Про це все вони нашіптують, народжуючись, майстру лялькарю, якого обрали як певного провідника. А вже лялькар за допомогою своїх здібностей може, а часто, він просто зобов'язаний, реалізувати ляльку із світу уяви і фантазії в матеріальний світ.
Лялька Еоланта особлива Лялька. Для мене, як для художниці це особлива і не проста робота. Вона народжувалась дуже поступово, по краплиночці відкриваючи кожну деталь своєї зовнішності, від кольору вій до типу оздоблення сукні.
Так чи інакше, як тільки мені вдалось догодити ляльці із вбранням, вона одразу ж подалась в ньому кокетувати на виставку ляльок. Спочатку до Музею сучасного мистецтва, де проходила виставка художньої ляльки в рамках японського свята Хіна Мацурі, що означає свято цвітіння персику, дівчаток та ляльок. Така от прекрасна традиція є в японців і ми її радо підтримали, на чолі з куратором виставки Оленою Місюною. Тепер планується щорічне проведення цієї виставки на прикінці квітня. Тож запрошуємо художників-лялькарів приєднуватись до лялькового дійства.
З цього моменту пригоди Еоланти тільки починались, адже приємним сюрпризом стало запрошення від власника галереї Dollyland Антона Сазонова поїхати на виставку ляльок до Донецька. Куди і вирушила нещодавно лялька разом із іншими шедеврами з відомої галереї.
Отож, з чистим серцем я благословила і відпустила ляльку радувати людей, як на виставці так і в достойній приватній колекції.
Дякую простору за допомогу у творенніі! До нових лялькових творінь!
Підготувала Ілона Щаслива.
Немає коментарів:
Дописати коментар